Питання зараз стоїть навіть не в тому, хто саме хоче завадити прийняттю надважливих для майбутнього України законів. В цьому зацікавлено аж занадто багато різних сил, якщо не враховувати Путіна, всюдисущих "зрадників", а також різні відгалуження розчленованої "Партії Регіонів".
Як показує досвід проведення Тарифного Майдану "Радикальною партією Олега Ляшка", мітинги поки є не надто популярні в українському суспільстві. До того ж, вуличні протести не сильно сприймаються і через нав'язливі медіа. Гроші, вкладені в наметове містечко під Кабінетом Міністрів не позначилися на результатах місцевих виборів. Запит на "радикалізм" в суспільстві досі присутній, але виборець "радикалів" не надто шанує. Проте кожна з політсил не хоче втрачати рейтинги. Тому Юлія Тимошенко терміново збирає команду і їде на Тарифний Майдан. Розгублений електорат просто не знає, за кого віддати наступний голос. І ті й інші за перегляд, скасування, зменшення (потрібне підкреслити) тарифів, "проти" чинної влади, "за народ" і так далі. Робити масові заворушення після гранати під Верховною Радою 31 серпня ні в кого бажання немає. Тому залишається інший шлях.
Передвиборчі обіцянки поставити на чолі армії "не паркетних генералів", які керуватимуть контрактною армією, а також вплинути на міжнародну політику України, не спрацювали. Точніше, відбилися на голосуванні лише частково. Але не настільки, щоб сильно похитнути позиції пропрезидентських груп. А до них належать, останнім часом, і колишні регіонали. Так от, шантажувати Президента поки нічим, тому відбуваються періодичні та системні диверсії. Наприклад провал голосування за "безвізовий пакет" законів є одною з ланок цієї ганебної акції.
Повторюється історія із протистоянням "помаранчевої" команди після перемоги президента Віктора Ющенка. "Любі друзі" намагалися відсунути одне одного, а в результаті зачепилися ще й з регіоналами. Сучасний "Опозиційний Блок" на цих виборах у порівнянні з усіма минулими, в яких брала участь колишня команда, фактично програв. Отримавши відносну більшість голосів у низці округів на Сході та Півдні України, він отримав "у нагороду" хитку для рішучого впливу позицію. І наскільки б вітчизняні експерти не переймалися ймовірністю реваншу колишніх регіоналів, їх час скінчився у цій формі. Що б вони не намагалися створити в майбутньому, прізвища очільників партії, на які розсипалася колись могутня політсила, надто одіозні та відомі. Зокрема, правоохоронним органам.
Вибіркове, але викохане в найкращих традиціях правосуддя
Влада зараз, попри звинувачення в узурпації, не має гострих зубів. Правоохоронні органи не тільки не розслідували як слід справи вбивств Небесної Сотні, не кинули за ґрати всіх колишніх регіоналів, сепаратистів. Вони не можуть як раніше "зшити" справу навіть конкурентам чинної влади на кшталт Генадія Корбана. Тобто, у відповідь на маніпуляції, "договорняки" і опосередкований шантаж через відмову голосування за життєво необхідні владі пакети законів, досі не розпочалися репресії. Але вибіркове відсіювання поступово набирає сили.
Справа із затриманням лідера партії "УКРОП" викликала забагато запитань. Натомість, кількість затриманих колишніх регіоналів не збільшилася. Спочатку. Адже повістки, принесенні під час засідання, сприймаються навіть недалеким глядачем новин так само, як публічне затримання в прямому ефірі під час такого ж засідання. Тобто, як відверта фальш. Але "маховик репресій" був заведений, не в останню чергу в результаті руйнації домовленостей про ненапад між членами коаліції. А роль нової жертви випала на долю Олени Лукаш. І не приховають цього зараз ані бійки у Верховній Раді, ані нові обстріли з боку терористів в АТО. Хоча останні черговий раз свідчать про закінчення перемир'я, що не встигло як слід розпочатися.
Сподіваємося, що початок спектаклю вже позаду, бо режисер явно його затягує, а глядачі починають нервуватися.
Немає коментарів:
Дописати коментар