Війна на Донбасі: що далі?

Після того, як кілька днів тому проросійські бойовики стали активно порушувати перемир'я на Донбасі, кількість військових експертів в Україні знову зрівнялася з чисельністю Збройних сил нашої країни. Стрічки новин знову замайоріли прогнозами та оцінками. Телевізійні студії знову впевнено зайняли численні аналітики, які до військової справи мають таке ж відношення, як морські свинки – до моря. І все-таки різні люди дають однаковий прогноз: війна буде продовжуватися.
Прогнозувати активізацію бойових дій на середину січня наступного року правильно. Однак попереджати, що сепаратисти за наказом російських кураторів підуть в атаку завтра – теж не дуже велика помилка. Ключем до такого прогнозу слід вважати хоча б слова Ігоря Романенка, колишнього заступника начальника Генштабу: "Російські солдати заробляють гроші. Їм платять за конкретні бойові дії. Оформляють обстріли, отримують винагороду. Якщо не стріляють, їм платять менше".
Захист прав російськомовного населення, допомога етнічним росіянам, боротьба за незалежність, "Новоросія", "русский мир", "православна війна" - все це лише гучні слова. Політкерівникам потрібно щось вигукувати, щоб для галочки пояснювати бійцям, за що і з яким "фашизмом" вони воюють. Насправді зарплата "ополченця" - єдиний спосіб заробити шахтарю, якщо традиційним способом йому копійку не підняти. Бойовики елементарно хочуть їсти.
Стратегічного плану немає у жодної з протиборчих сторін. Тимчасове припинення вогню і відведення озброєнь не означає перемоги над ворогом. До речі, поразкою це теж назвати не можна. Програти війну – скласти зброю і підписати капітуляцію. Та до того ж виплачувати стороні, з якою воював, репарації. Перемогти – це зайняти територію, на якій ворог окопався, змусити його скласти зброю, прийняти капітуляцію, змусити виплачувати репарації.
Україна не готова до поразки і не може перейти в наступ, щоб розгромити ворога. Югославського сценарію, з наступним поділом сфер впливу і створенням нових держав, тут не буде. А ось до прогнозів, які обіцяють повернення Криму під український контроль, слід прислухатися. Як мінімум тому, що це – споконвічна територія кримських татар. І надати їм реальну автономію одночасно з виведенням окупаційних військ – політичне рішення. Корінне населення має більше прав вирішувати, з ким і як бути на своїй землі.
Новини за темою: Ситуація в зоні АТО загострюється: бойовики застосували танк
У Косово живуть косовари, в Осетії, осетини, у Сербії – серби, у Хорватії – хорвати. Формально ці народи мають право на самовизначення, на чому в потрібний час спекулювала Росія, прямо або побічно. Є на Донбасі автентичний етнос? Це – навряд чи. Саме тому ситуація там найбільше близька до політичної та цивілізаційної історії появи на карті світу двох Корей. Де одні корейці – прогресивні, а кілька поколінь інших занурилися в пекло диктатури.
Ось чому українсько-російську війну в найближчому осяжному майбутньому не можна завершити ні нашою перемогою, ні нашою поразкою. Регулярно нападаючи на українську сторону, Росія станом на сьогодні робить те ж саме, що робить старанний технік, змазуючи деталі механізму, щоб той не заіржавів. Підуть сепаратисти в атаку, коли підуть, чому не пішли сьогодні – все залежить не від розрахунків розумних аналітиків, а виключно від логіки війни як робочого місця і засобу списувати мільярди, ховати злочини, виправдовувати дії або бездіяльність. Помилкою також буде сидіти і чекати, поки у Росії виснажаться ресурси. Держава, спрямована на війну з часів навіть не Петра Першого, а Івана Грозного, готова тримати в чорному тілі громадян, а всі кошти витрачаються на утримання і постачання армії.
Звикнути до цього нам, мирним українцям, поки складно. Навчитися жити з цим – можна і потрібно. Приклад держави Ізраїль так само важливий для нас, як і розуміння: одного разу на Донбасі все закінчиться створенням там Північної Кореї 2.0. Важливіше при цьому, щоб у нас вийшов аналог Південної Кореї.